Соціально-правовий захист та інтеграція в українське суспільство ромської нацменшини


Повернутись

Кожного року 8 квітня відзначається свято ромського народу. Свято приурочене до дня проведення 1-го Всесвітнього конгресу ромів у Лондоні 1971 р. та дня ромського свята у Трансільванії – «дня коней» (свята, коли коней виводили з їхніх зимових стаєнь та прикрашали вінками).

Рада Європи та Європейський Союз приділяють значну увагу питанням захисту прав і свобод національних меншин, зокрема, інтеграції в суспільне життя ромської національної меншини.

На відміну від більшості національних меншин роми не мають власної державності. Ромська національна меншина є другою за чисельністю національною меншиною, яка зазнала геноциду під час Другої світової війни. Дискримінація ромів у деяких державах Європи спричинила послаблення їх інтегрованості. Все це призвело до того, що ромська національна меншина є найбільш соціально вразливою національною меншиною в Європі.

Згідно зі статтею 11 Конституції України держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Відповідно до статті 53 Конституції України громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

З метою створення належних умов для захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, забезпечення рівних можливостей для її участі у соціально-економічному та культурному житті держави Указом Президента України від 8 квітня 2013 року №201/2013 схвалено «Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» (надалі – Стратегія).

Основними завданнями з реалізації Стратегії є:

- Щодо правового захисту ромів:

Залучення в установленому порядку представників громадських об’єднань ромів до участі у вирішенні питань суспільного життя, зокрема до розроблення та обговорення відповідних проектів актів і рішень, що впливають на становище родоської національної меншини;

- Підвищення рівня правової обізнаності ромів;

- Сприяння в отриманні ромами, як іна законних підставах перебувають на території України, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану;

- Розвиток співробітництва з міжнародними організаціями з питань захисту ромів;

- Щодо соціального захисту і зайнятості ромів:

- Реалізація соціальної політики, спрямованої на забезпечення захисту ромів, у тому числі сімей з дітьми, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, пенсіонерів і одиноких непрацездатних та бездомних осіб, а також сприяння ромам у пошуку роботи;

- Проведення серед ромів системної інформаційно-просвітницької роботи із запобігання насильству та жорсткому поводженню в сім’ї, недопущення використання найгірших форм дитячої праці;

- Здійснення заходів щодо унеможливлення проявів дискримінації під час працевлаштування ромів;

- Залучення ромів до суспільно-корисної праці;

- Забезпечення взаємодії працівників соціальної сфери та сфери зайнятості із громадськими об’єднаннями ромів;

- Щодо підвищення освітнього рівня ромів:

- Проведення громадськими об’єднаннями, педагогічними колективами навчальних закладів, посадовими особами місцевих органів виконавчої влади роз’яснювальної роботи серед ромів щодо важливості отримання дітьми дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

- Забезпечення взаємодії педагогічних колективів навчальних закладів та громадських об’єднань ромів;

- Здійснення заходів щодо зменшення кількості ромів, які не завершують навчання у загальноосвітніх навчальних закладах;

- Проведення профорієнтаційної роботи із стимулювання ромів до отримання професійно-технічної та вищої освіти;

- Щодо охорони здоров’я ромів:

- Поширення серед ромів інформації про систему охорони здоров’я та порядок звернення до закладів охорони здоров’я;

- Забезпечення інформування працівників закладів охорони здоров’я про традиції, культуру, житлово-побутові умови та звичаї ромів для врахування такої інформації при наданні ромам медичної допомоги;

- Приділення особливої уваги стану здоров’я ромських дітей;

- Проведення роботи із пропагування серед ромів здорового способу життя та поліпшення стану їх здоров’я;

- Щодо поліпшення житлово-побутових умов ромів;

- Здійснення заходів стосовно вдосконалення соціальної інфраструктури в місцях проживання ромів;

- Сприяння ромам у вирішенні відповідно до законодавства питань щодо забезпечення житлом, участі і програмах пільгового кредитування придбання та будівництва житла;

- Щодо задоволення культурних та інформаційних потреб ромів:

- Сприяння збереженню та розвитку культури і мистецтв ромів;

- Сприяння поширенню інформації про життя та культурну самобутність ромів у засобах масової інформації.

Роми в Україні мають ті ж проблеми, що і представники цієї національної меншини в інших державах Європи, зокрема: низький освітній рівень, високий рівень безробіття, незадовільний стан здоров’я, відсутність документів, низький рівень житлово-побутових умов, наявність фактів упередженого ставлення до ромів.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року №2494-ХІІ (надалі – Закон №2494-ХІІ) до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до статті 6 Закону №2494-ХІІ – держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літеру тарі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам’ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Окрім гарантій національних меншин Закон №2494-ХІІ визнає право національних меншин:

- Обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях;

- На збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення;

- Вільно обирати та відновлювати національність;

- На національні прізвище, ім’я та по батькові;

- У встановленому порядку відстоювати свої національні прізвище, ім’я та по батькові;

- Записувати в паспорті лише ім’я та прізвище, а у свідоцтві про народження – ім’я батька і матері, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати «по батькові»;

- Вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надають їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об’єднання;

- У встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв’язки з особами своєї національності та їх громадськими об’єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Реалізація Стратегії дасть змогу окрім вирішення соціально-побутових проблем ромів а забезпечення інтеграції ромів в українське суспільство, забезпечення збереження та розвиток культурної самобутності ромів, виконати рекомендації щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

Інформує Канівський міськрайонний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області
  Друк статті