Кожному поколінню випадають свої випробування. Для нашого, на жаль, буденністю стало страшне слово – війна, яку росія розпочала проти України понад дев’ять років тому з окупації Криму. А рік тому, 24 лютого, наше життя остаточно розділилося на «до» і «після».

Це був рік повномасштабної війни, рік розлук і гірких втрат, рік важкої боротьби. І водночас рік незламності, рік сили, рік справжніх друзів, рік, коли Україна вразила і згуртувала  навколо себе майже весь світ.  

Ми вчилися жити під постійні звуки сирен та без світла, піклуватися  про себе і близьких, відшукувати безпечні місця. Хтось втратив рідних, хтось залишився без житла, хтось був змушений покинути Україну.

Не дивлячись ні на що, ми стали нацією Героїв. Ми довели усім, що для нас немає нічого неможливого.  Нам пророкували захоплення столиці за «три дні», а українські військові стали міцним щитом не тільки для нашої держави, вони захищають світ від російської навали. Разом з ними медики, рятувальники, енергетики, волонтери, силовики і багато неназваних, але не менш важливих творців Перемоги.

Ми змогли вистояти також завдяки нашим міжнародним партнерам та їхній неоціненній допомозі. Підтримці зброєю, коштами, енергетичним обладнанням, ліками та простим людським співчуттям. Ми вдячні і цінуємо кожен дружній крок.

Ми пам’ятаємо усі наші міста і села, які ворог нищив чи стер з лиця землі. Буча, Ірпінь, Маріуполь, Сєвєродонецьк, Соледар, Бахмут, Кремінна та безліч інших населених пунктів – рани на зболеному тілі України. Вирви колись поростуть травою, а пам’ять – ні.

Ми схиляємо голови у жалобі за кожним воїном, за кожною невинною жертвою цієї війни. Оплакуємо усіх полеглих Героїв. Цвіт української нації гине зараз за нашу з вами свободу і життя.

Утім, ми обов'язково переможемо, а  російське зло приречене на покарання. Оскільки наша боротьба – за життя, за вільну Україну, за свої ідентичність і цінності як частину європейських.

Віримо, що цей рік стане роком Перемоги! Адже ми викарбували свій,український, генетичний код та маємо таку потужну єдність, які не під силу зламати російським окупантам. Тому маємо продовжувати боротися за щасливе майбутнє для наших дітей і пам’ятати, яку ціну платимо за нього.

Повернемо наші землі, відбудуємо міста, будемо намагатися зцілити тіла від поранень, а душі – від втрат. Ми вистояли у рік незламності, тому обов’язково переможемо!

Слава Україні!

Героям Слава!

 

 

Канівський міський голова                                                                                            Ігор РЕНЬКАС

  Друк статті