Цікаве на цю тему:

• Координаційна рада з питань розвитку підприємництва12 серпня 2016
• Про Програму підтримки малого підприємництва в м. Каневі до 2020 року17 січня 2017
• Опублікований Перелік груп технічно складних побутових товарів, які продаватимуться виключено з застосуванням РРО13 квітня 2017
• Порядок часткового відшкодування з міського бюджету відсоткових ставок за кредитами, залученими суб’єктами малого і середнього підприємництва для реалізації бізнес-проектів24 квітня 2018
• ДО УВАГИ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ЧАСТКОВЕ ВІДШКОДУВАННЯ З МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ ВІДСОТКОВИХ СТАВОК ЗА КРЕДИТАМИ, ЗАЛУЧЕНИМИ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЕКТІВ2 липня 2018
• Інформація для підприємців2 липня 2018
• Про встановлення місцевих податків і зборів на території м.Канів на 2019 рік 28 серпня 2018
• Відповіді на 5 запитань про використання (та оподаткування) власних коштів підприємця12 квітня 2019
• Відповіді на 5 запитань про застосування РРО ФОП – платниками єдиного податку12 квітня 2019

Відповідно до п.п. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Пунктом 240.7 ст. 240 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ст. 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.

При цьому об’єкт оподаткування сукупних викидів двоокису всіма, а не окремим джерелом викидів, одноразово зменшується на величину граничного обсягу викидів двоокису вуглецю.

У наступних звітних (податкових) періодах, що настають після перевищення величини граничного обсягу викидів двоокису вуглецю, податкові зобов’язання обчислюються за об’єктом оподаткування екологічним податком за двоокису вуглецю, що відповідає фактичному обсягу викидів двоокису вуглецю.

Платник екологічного податку за двоокис вуглецю самостійно визначає граничний обсяг викидів двоокису вуглецю, визначений п. 240.7 ст. 240 ПКУ, сукупно по всім відокремленим структурним підрозділам, якими здійснюються викиди на окремих джерелах забруднення, для чого використовує принцип розподілу зазначеного обсягу викидів між своїми відокремленими структурними підрозділами, що має бути зафіксовано в розпорядчому документі облікової політики підприємства.

Викиди двоокису вуглецю належать до того типу забруднюючих речовин, для яких Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 № 7 зі змінами та доповненнями передбачено виконання інвентаризації за матеріалами технологічного регламенту або розрахунковим методом.

Таким чином, платникам слід керуватися п. 250.9 ст. 250 ПКУ та подати до контролюючого органу за місцезнаходженням джерел забруднення заяви про звітний (податковий) період, у якому очікується перевищення граничного обсягу викидів двоокису вуглецю 500 тонн за рік сумарним обсягом викидів двоокису вуглецю. До заяви додаються розрахунки з матеріалами оцінки інвентаризації обсягів викидів двоокису вуглецю за кожним та всіма джерелами забруднення, у тому числі із зазначенням для таких джерел періодів та обсягів викидів двоокису вуглецю, у яких відбудеться перевищення граничного обсягу, визначеного п. 240.7 ст. 240 ПКУ.

До досягнення у звітному (податковому) періоді або звітних (податкових) періодах поточного року граничного обсягу викидів двоокису вуглецю податкові зобов’язання за викиди двоокису вуглецю, які здійснюватимуться платником у поточному році, не виникають.

Форма податкової декларації екологічного податку (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 із змінами та доповненнями. Невід’ємною частиною Декларації є додатки (розрахунки), зокрема розрахунок за викиди забруднюючих речовин за викиди у атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі – Додаток 1). При цьому для декларування податкових зобов’язань з екологічного податку за двоокису вуглецю складається окремий Додаток 1 по кожному джерелу забруднення.

У першому звітному (податковому) періоді коли відбулось перевищення граничного обсягу викидів двоокису вуглецю, платники при декларуванні податкових зобов’язань з екологічного податку за двоокис вуглецю за період, у якому відбулося таке перевищення, у групі рядків 4 - 4.n (де n – порядковий номер рядка) Додатка 1 зазначають:

у колонці 2 рядків 4.n «код забруднюючої речовини» – визначений відповідно до додатка 7 Декларації код двоокису вуглецю, що викидається в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення – 243.4.001;

у колонці 3 рядків 4.n «фактичний обсяг викидів» – обсяг викидів двоокису вуглецю, що є базою оподаткування екологічним податком за двоокису вуглецю за звітний (податковий) період, обчислений як різниця між фактичним обсягом викидів двоокису вуглецю за звітний (податковий) період та граничного обсягу викидів двоокису вуглецю (у наступних звітних (податкових) періодах у колонці 3 рядків 4.n зазначається фактичний обсяг викидів двоокису за відповідні звітні (податкові) періоди);

у колонці 4 рядків 4.n «ставка податку» – ставку екологічного податку за двоокис вуглецю встановлену п. 243.4. ст. 243 ПКУ;

у колонці 5 рядків 4.n «величина» – суму податкового зобов’язання з екологічного податку за двоокис вуглецю, обчислену як добуток між фактичним обсягом викидів двоокису (колонка 3 рядка 4.n) та ставкою екологічного податку за двоокис вуглецю (колонка 4 рядка 4.n);

у колонці 5 рядка 4 «величина» – величину податкового зобов’язання з екологічного податку за двоокис вуглецю за звітний (податковий) період, визначену як сума рядків 4.n колонки 5.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.