Цікаве на цю тему:
- Формується група дітей шкільного віку для оздоровлення в санаторії «Бердянськ»
- Група дітей Канева вирушила на оздоровлення до обласного дитячого санаторію «Городище»
- Більше 800 канівських дітей проводять своє дозвілля в пришкільних відпочинкових таборах
- У Каневі на березі Дніпра облаштують офіційний пляж?
- Оздоровча кампанія – 2017: 79,2% канівських дітей забезпечено відпочинком та оздоровленням
- Оздоровлення учасників антитерористичної операції проводиться на основі тристоронньої угоди
- Йде підготовка до літнього відпочинку та оздоровлення дітей
- Оздоровлення дітей шкільного віку влітку 2018 року
- Формується група дітей для оздоровлення в санаторії «Городище»
Відповідно до статті 45 Конституції України «кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначається законом».
Право на відпочинок надається людині для того, щоб вона мала змогу відновити свої життєві сили для наступного підвищення продуктивності праці і номінальної вартості робочої сили.
Звичайно, що право на відпочинок мають не тільки ті особи, які є найманими працівниками. Адже будь-яка людина – домогосподарка, школяр чи пенсіонер – має відповідну фізіологічну потребу. Але держава може гарантувати це право тільки певним категоріям громадян чи іноземців.
Так, відповідно до статей 50-51, 54, 66-84 КЗпП, право працівників на відпочинок підтверджується такими гарантіями:
а) працівникам надається, як правило, через чотири години після початку роботи перерва для відпочинку і харчування (на підприємствах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, надається можливість приймати їжу протягом робочого часу);
б) працівникам надаються вихідні дні (при п’ятиденному робочому тижні – два, при шестиденному - один);
в) тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години;
г) робота у вихідні дні можлива лише з дозволу профспілкового комітету і у виняткових випадках, встановлених законодавством. Крім того, вона повинна компенсуватися наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі;
д) законодавством встановлюються такі святкові (неробочі) дні:
- 1 січня – Новий рік;
- 7 січня і 25 грудня – Різдво Христове;
- 8 березня – Міжнародний жіночий день;
- 1 травня – День праці;
- 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
- 28 червня – День Конституції України;
- 24 серпня – День Незалежності України;
- 14 жовтня – День захисника України.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят, а відпрацюванням за ці дні;
е) всім працівникам надаються щорічні (тривалістю не менш як 15 робочих днів) із збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку і додаткові відпустки, до яких не включаються відпустки по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологам. Відпустки не можуть бути замінені грошовою компенсацією (крім випадку звільнення працівника, який не використав відпустку);
нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, при цьому для окремих працівників вона скорочується:
-
для працівників віком від 16 до 18 років – до 36 годин на тиждень;
-
для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 16 років, які працюють в період канікул) – до 24 годин на тиждень;
-
для учнів віком від 15 до 16 років, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час – 12 годин, а для таких самих учнів від 16 до 18 років – 18 годин на тиждень;
-
для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці – до 36 годи на тиждень;
-
для учителів, лікарів – у межах, визначених окремими актами законодавства;
ж) при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину.