Повернутись
Статті за 2016-06-14
Історична довідка про м. Канів
Канів – місто обласного значення в Черкаській області Дата утворення міста (згідно постанови Кабінету Міністрів України) 1078 рік Площа – 17, 42 км2. Чисельність населення на 01.01.2016 року – 25,3 тис. чоловік. Місто Канів розташоване на півночі Черкаської області в лісостеповій зоні України і розділене руслом Дніпра на дві частини. Відстань від Канева до міста Черкаси автошляхом – 80 км, до міта Київ – 120-150 км, залежно від обраного автошляху. Ще у Лаврентіївському літописі від 1032 року повідомляється, що Ярослав Мудрий почав будувати на південних кордонах давньоруської держави міста і фортеці, які призначалися для захисту від нападу кочових племен. Саме тоді на горі Московка (Грецький город) була побудована неприступна фортеця. У Патерику Києво-Печерської лаври згадується «про приходи в Канєв в лодіях». Ця подія сталася між 1074 і 1088 роками. Від цього часу місто веде лік своєму віку. Канів згадується також у 1144 році, коли князь Всеволод Ольгович заснував тут церкву святого Юрія (Успенський собор). Проте можна твердити, що місто існувало задовго до цих подій. У другій половині І тисячоліття до нашої ери на горі Московка, в урочищі Ісковщина, на Сорокопудовій та Пилипенковій горах знаходились ранньослов’янські поселення. У середині XII століття Канів був великим містом і відігравав значну роль у житті Давньої Русі. Тут проходив шлях з варяг у греки, який був важливою торговою артерією держави. В літописах місто часто згадується з 1144 по 1195 роки у зв’язку з походами руських князів проти половців. Від часу захоплення Канева монголо-татарами у 1239 році, місто входило до складу різних держав, залежно від того як складалась ситуація у центральній та східній Європі. З 1362 року Канів у складі великого князівства Литовського, в подальшому входить в Польську державу і вже після другого поділу її над містом встановлюється влада Росії. У XVI столітті Канів став своєрідною козацькою святинею. Літні запорожці, які вже не могли брати участь у походах і боях, почали селитися та доживати віку на Чернечій горі, неподалік Канівського монастиря. Тож символічним є те, що в Каневі поховані чотири відомі козацькі ватажки: Іван Підкова, Яків Шах, Самійло Кішка, Яків Остряниця. 1601 року Каневу надано Магдебурзьке право. У 30-х роках XVIІ століття в місті було створено Канівський козацький полк, який налічував біля 3 тисяч козаків і складався з 16 сотень. Полк приймав активну участь у народно-визвольній війні 1648-1654 років. 1712 року Канівський полк, як військово-адміністративну одиницю було ліквідовано. 1837 року Канів стає повітовим містом, тут засновано магістрат і міську думу. 1852 року було затверджено герб міста. В цей період у місті проживало біля 5,2 тисяч мешканців, діяла лікарня, що була розрахована на 15 ліжок та функціонувала інфраструктура, яка забезпечувала канівців послугами, традиційними для того періоду життя (цегляний завод, млини, крамниці, пивні рундуки, тощо). З 1861 року у Каневі знайшов свій вічний спокій Тарас Шевченко, назавжди повернувшись в Україну. Сьогоднішній Канів – місто з розвиненою інфраструктурою. Серед малих міст України має помітно високий культурний, інтелектуальний та промисловий потенціал. Друга світова війна вогняним шквалом двічі пройшла по території міста, зруйнувавши надбання його мешканців за попередні періоди (в 1941 році – оборона стратегічного мосту через річку Дніпро та в 1943-1944 роках – відомі Дніпровські плацдарми). Активна розбудова Канева почалась на початку 60-х років минулого століття. Зокрема були побудовані такі великі підприємства як Канівська ГЕС, електромеханічний завод «Магніт», комплектувальна база «Закордоненергокомплектбуд», розширена навчальна база Канівського училища культури і мистецтв, створені нові лікувальні корпуси центральної лікарні. За роки незалежності України у місті відбулось позитивне пере форматування промислового сектору. Як результат, у Каневі та поруч з ним працюють декілька великих підприємств харчової та переробної промисловості світового рівня – Канівський сир завод, що входить в структуру ТОВ «Клуб сиру», підприємства групи компаній «Верес» та компанії ТМ «Наша ряба». В процесі реструктуризації електромеханічного заводу «Магніт» виникли нові підприємства ТМ «Сатурн», ТОВ «Ергопак», ТОВ «Магніт-Прилад» та інші. На потужностях цих підприємств виробляється складна побутова техніка, товари для санітарії і комфорту домашнього побуту, вузли точної механіки для оборонної промисловості, тощо. Загалом, на сучасному етапі, промисловість міста становить 4,1% обсягу виробленої промислової продукції області при тому, що населення становить менше 2% від загальної кількості мешканців області. Банківські послуги в Каневі надають шість філій провідних банків України. Торгівельна мережа міста налічує 260 об’єктів, в тому числі два сучасних супермаркети. Мережа підприємств готельно-ресторанного господарства налічує понад 40 об’єктів. Візитівкою культурного життя Канева є Шевченківський національний заповідник до складу якого, окрім відомого музею Т. Г. Шевченка, входять історичний музей, музей «Народне декоративне мистецтво Канівщини» та музей «Літературна Канівщина». Освтянську ниву міста представляють вісім дошкільних закладів, шість загальноосвітніз шкіл, Канівське училище культури і мистецтв, два вищих навчальних заклади в галузі культури та економіки, вище технічне професійне училище та інші. Для молоді створено можливості фізичного розвитку – це спортивний клуб «Івазар», спортивний клуб «Дивосвіт» тощо. Громада Канева підтримує дружні партнерські зв’язки з містами Фірзен (Німеччина), Ламберсар (Франція), Члухів (Польща), Кобрин (Білорусь), Виру (Естонія). Головним напрямком сучасної інвестиційної політики Канева є створення сприятливих умов для підприємництва, подальше поліпшення інвестиційного клімату, допомога в реалізації економічно-значущих інвестиційних проектів із залученням усіх джерел фінансування. Громада Канева є активним учасником всіх сучасних процесів, що відбуваються в Україні.
