Цікаве на цю тему:
- Коло друзів Канева розширюється
- Заступник міського голови Наталія Матінова взяла участь у Першому круглому столі «Партнерство з містами Німеччини»
- Ігор Ренькас зустрівся з головами сільських рад
- Кому і що потрібно знати для проведення електронного декларування доходів
- 03.08.2016 відбудеться чергове засідання виконавчого комітету Канівської міської ради
- Виконавчий комітет Канівської міської ради оголошує конкурс на заміщення вакантної посади Головного спеціаліста секретаріату міської ради
- Чергове пленарне засідання ІV сесії Канівської міської ради VІІ скликання відбудеться 18.08.2016
- 14 серпня - День будівельника!
- 23-24 серпня День державного прапора та День Незалежності України!
Сьогодні в Україні День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Цей день, згідно З Указом Президента України від 10 листопада 2006 р., 14 грудня встановлений як День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як ми знаємо, аварія на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) 26 квітня 1986 р. – найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Вона поставила перед людським суспільством безліч проблем, які й досі повністю не вирішені, адже сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря унаслідок аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в Хіросімі. Участь у гасінні пожежі на ЧАЕС брали 240 тис. осіб. Усі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалося врятувати населення прилеглих територій України, Білорусії і Росії та запобігти ще більш масштабної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії. Відразу після аварії було опромінено майже 8,5 млн. людей, високе радіоактивне забруднення охопило близько 155 тис кв. км територій, з них 52 тис кв. км – сільськогосподарські землі. Унаслідок забруднення повітря, ґрунтів і вод з’явилася так звана «зона відчуження», де небезпечно, а тому заборонено проживати людям. Проте в цій зоні продовжують жити близько 400 видів тварин, птахів та риб, 1200 видів флори, 60 з них занесені до Червоної книги України, а 20 є рідкісними. У «зоні відчуження» тваринний і рослинний світ зазнає генетичних мутацій.
До теперішнього часу не існує єдиних даних щодо кількості людей, які загинули чи згодом померли від наслідків вибуху на ЧАЕС. Так, німецькі представники організації «Лікарі світу за запобігання війні» тільки серед ліквідаторів нарахували 50–100 тис. смертей, оцінивши загальну кількість жертв у 246 тис. осіб. За іншими даними загальна кількість постраждалих оцінюється у 540–900 тис. осіб. Нині, від двох до семи мільйонів людей продовжують проживати на територіях з підвищеною радіоактивністю. У 20 тисяч з них діагностується рак щитовидної залози.
Хоча полум’я давно вже приборкано, зона визначена, карти радіаційного забруднення опубліковано, але небезпека не минула, відчуття тривоги за середовище проживання продовжує турбувати людей. Чорнобильська АЕС усе ще становить велику небезпеку для навколишнього світу.
Враховуючи небезпечність зруйнованих конструкцій 4 енергоблоку, у 2004 році було проведено тендер на проектування і спорудження нового «саркофагу» ˗ Нового безпечного конфайнмента. Його будівництво розпочалось у 2012 році. 29 листопада 2016 року на об’єкт «Укриття» було насунуто Арку Нового безпечного конфайнмента (НБК). А вже 10 липня 2019 року Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» ввело в експлуатацію комплекс НБК. Саме комплекс таких дій дозволив здійснити демонтаж нестабільних частин саркофагу і гарантувати безпеку населенню України та сусідніх країн ще на декілька десятиліть. За задумом проектувальників, нова споруда зможе вирішити проблему, як мінімум, на сто років, хоча ліквідувати станцію планують у 2065 році.
Варто пам’ятати, що Чорнобиль – це страшний, повчальний урок для всього людства, який змушує замислитися над мірою відповідальності влади перед народом за рішення, які вона приймає. Адже питання, які виникли ще в часи Чорнобильської катастрофи, і досі залишаються без відповіді. У наш час потрібно думати не тільки про збільшення потужностей, а, насамперед, про безпеку: як зробити так, щоб аварії не мали таких масштабних і катастрофічних наслідків, або як запобігти поширенню радіації на далекі відстані.
