Цікаве на цю тему:

• Громадське обговорення творів, поданих на літературний конкурс імені Олекси Кобця31 травня 2016
• Громадське обговорення творів літературного конкурсу імені Олекси Кобця17 червня 2016
• Заходи з нагоди народно-обрядового свята Івана Купала30 червня 2016
• Оголошується конкурс на зайняття посад керівників комунальних закладів культури1 серпня 2016
• Персональна виставка живопису Марії Лісовенко3 серпня 2016
• Музей Т.Г.Шевченка презентував виставку «Нев’януча слава. Шана Тарасу Шевченку»8 серпня 2016
• Персональна виставка Катерини Ципенюк23 серпня 2016
• Канів відзначив День Державного Прапора23 серпня 2016
• В День незалежності в Каневі пройшов конкурс вишиванок25 серпня 2016

16 січня ц.р. відзначає свій ювілей Галина Миколаївна Заболотна. Чудовій жінці з великим життєвим досвідом, з багатою душею виповнюється 70 років.

Після закінчення Канівського училища культури і мистецтв стала працювати у музеї «Народного декоративного мистецтва», займала посаду завідуючої фондами. Директором музею на той час був Василь Коваленко – великий ентузіаст музейної справи, хранитель історії і духовності, заслужений працівник культури. Він був прекрасним учителем і наставником. Адже, саме в цей час, Галина Миколаївна навчалася в Київському інституті культури. Під керівництвом Василя Олександровича, Галина Миколаївна працювала більше 11 років.

Музей був розташований в Успенському соборі – пам'ятці архітектури XII ст. Ремонт собору, збір експонатів, створення експозиції забирало багато часу, сил і енергії. З цим завданням вони успішно справлялись. 23 квітня 1972 року в приміщенні собору було відкрито музей. Це була пам'ятна і значуща подія в житті міста. Експозиція вразила присутніх великим смаком, довершеністю, гармонійно вписалася в архітектуру культової споруди.

Згодом, музей став відомий усій Україні, а також за її межами. Тисячі туристів з різних куточків землі знайомилися з народним декоративним мистецтвом українського народу. Там проводилися семінари музейних працівників, цікаві вечори та зустрічі з народними майстрами. У фондах працювали художники, модельєри. І кожного дня з ранку і до пізнього вечора Галина Миколаївна - з людьми.

Коли Василя Коваленка не стало, її призначили директором музею. Весь тягар музейної роботи взяла на себе. Галина Миколаївна організовувала творчі експедиції для поповнення фондів музею, а також навчання музейних працівників. Так, працівники музею побували: на Баранівському порцеляновому заводі, що на Житомирщині, Київському скляному заводі, Богуславській ткацькій фабриці, Добровеличівській ткацькій фабриці, що на Кіровоградщині, Українському домі в м.Києві, в с.Колодяжному Волинської обл. (батьківщині Лесі Українки) та інших місцях.

Галина Заболотна підтримувала творчі зв’язки з видатними людьми України: М.Примаченко, М.Дерегусом, Л.Мітяєвою, І.Аполлоновим, І.Зарицьким, І.Гончаром, Д.Нарбутом та іншими митцями.

Пройдено великий і нелегкий шлях, на якому були радості і прикрості. Скільки було недоспаних ночей, аби вдруге відремонтувати музей. Приміщення собору знову потребувало ремонту. Але Галина Миколаївна змогла вистояти. У неї було багато друзів, які підтримували її у важку хвилину.

Крім музейної роботи була профспілкова. Певний період працювала головою профспілки працівників культури. Потім завідуючою міським відділом культури. А згодом - директором Костянецького будинку культури. Скільки було проведено цікавих вечорів, їх навіть не злічити.

Її працелюбству, наполегливості в досягненні поставленої мети, можна позаздрити. Зараз Галина Заболотна на заслуженому відпочинку. А ще Галина Миколаївна – прекрасна мама і турботлива бабуся. Має двох доньок та двох онуків.

В цей ювілейний день, колектив музею бажає їй здоров’я і довгого щасливого віку, під Божим і людським благословенням. Нехай Доля дарує тільки щасливі миті життя та втілює все задумане.

 Ст. науковий співробітник

Шевченківського національного заповідника

Ніна БАСИСТА