Канівський РАЦС: Конституція України на захисті шлюбу та сім’ї


Повернутись

Сьогодні в Україні приділяється велика увага державній сімейній політиці, мета якої полягає в забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї та її членів, реалізації сім’єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім’ї  як основи суспільства.

Українська держава велику увагу приділяє законодавчому регулюванню сімейних відносин, державній підтримці та соціальному захисту сім’ї. В Конституції України зазначено, що сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою, а також, що держава створює умови для зміцнення сім’ї. Сімейні відносини в Україні регулюються Сімейним Кодексом України та іншими нормативно – правовими актами.

Сім’я є первинним та основним осередком суспільства, яка створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Основа сім’ї – це шлюб. 

Стаття 51 говорить: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки. Кожен із подружжя  має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї».

Вільна згода  чоловіка і жінки передбачає, що ніхто із них не може бути примушений до укладення шлюбу. Не допускається будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг при одруженні і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставленні до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших  обставин.

Відповідно до статті 24 Конституції України  «рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній  і культурній діяльності, у здобутті освіти і правовій  підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які  дають жінкам можливість поєднувати  працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».

Рівні права і обов’язки  чоловіка і жінки у сімейних відносинах забезпечуються чинним законодавством, перш за все Сімейним кодексом України, основними завданнями якого є зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб, утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї, побудова сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Кожен з нас знає, що чоловіки і жінки, які досягли шлюбного віку, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і створювати сім’ю. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка – у вісімнадцять років. У деяких випадках сім’ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. Кожна особа має право на проживання в сім’ї. З цього випливає, що одним з напрямків створення сім’ї є шлюб - сімейний союз жінки та чоловіка зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, який ґрунтується на вільній та повній згоді жінки та чоловіка і який є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя. Жінка і чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Зареєстровані шлюби більш стабільні, і тим самим забезпечують стабільність самої держави. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. 

Правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою  громадян.  

Права, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, охороняються законом за винятком тих випадків, коли ці права здійснюються всупереч їх призначенню. Використання членами сім'ї своїх прав не має завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян. При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни повинні додержуватися законів, поважати загальнолюдські принципи, всемірно сприяти зміцненню сім'ї. Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, здійснюється судом, органами опіки і піклування та органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Конституція  України  містить положення, що стосуються сім’ї. Зокрема, у статті 51 вказано: Батьки зобов’язані утримувати дітей  до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних  батьків»; у статті 52: «Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним».

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і мають рівні обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень. У разі одруження неповнолітніх вони набувають дієздатності в повному обсязі з моменту одруження і здійснюють захист своїх прав самостійно. Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей. При неналежному виконанні батьками (одним з них) обов'язків по вихованню або при зловживанні батьківськими правами діти вправі звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органів опіки і піклування. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них у судовому порядку.

Діти зобов'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу. Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є обов'язком їхніх повнолітніх дітей. Повнолітні діти, які сплачують аліменти на батьків, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками, та ін.). Діти можуть бути звільнені від обов'язків щодо утримання своїх батьків і стягнення витрат по догляду за ними, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.

В останній час в Україні приділяється дуже велика увага законодавчому регулюванню сімейних відносин, державній підтримці та соціальному захисту сім’ї, приймається багато нормативно – правових актів, які спрямовані на реалізацію державної сімейної політики. Статтею 48 Конституції України закріплено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Держава спрямовує сили на формування у свідомості людей розуміння важливості ролі сім’ї у житті суспільства, вихованні нового покоління, забезпеченні суспільної стабільності та прогресу; створення сприятливих умов для повноцінного морально – психологічного, соціального, культурного і духовного розвитку сім’ї, взаємовідносин поколінь: формування засад соціального і правового захисту сімей з дітьми, дітей–сиріт, дітей–інвалідів.

На сьогоднішній день в Україні прийнято та діє багато законодавчих актів, які спрямовані на правовий та соціальний захист сім’ї. Але кожна людина повинна пам’ятати також про те, що добробут її сім’ї залежить і від неї самої. Основою міцної сім’ї є взаємне кохання та щирі відносини між усіма членами родини.

Інформує:  Канівський міськрайонний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області
  Друк статті