Цікаве на цю тему:

• Громадське обговорення творів, поданих на літературний конкурс імені Олекси Кобця31 травня 2016
• Громадське обговорення творів літературного конкурсу імені Олекси Кобця17 червня 2016
• Заходи з нагоди народно-обрядового свята Івана Купала30 червня 2016
• Оголошується конкурс на зайняття посад керівників комунальних закладів культури1 серпня 2016
• Персональна виставка живопису Марії Лісовенко3 серпня 2016
• Музей Т.Г.Шевченка презентував виставку «Нев’януча слава. Шана Тарасу Шевченку»8 серпня 2016
• Персональна виставка Катерини Ципенюк23 серпня 2016
• Канів відзначив День Державного Прапора23 серпня 2016
• В День незалежності в Каневі пройшов конкурс вишиванок25 серпня 2016

Олекса Варавва (О.Кобець) народився 29 березня 1892 року у Каневі в хліборобській сім'ї. Після закінчення канівської 2-х класної школи Олекса покинув рідну домівку й поїхав до Катеринослава (Дніпро). Там юнак працював вантажником у крамниці канцелярійного приладдя й тютюнових виробів, а згодом писарем у різних установах Катеринославщини. У 1909 році повернувшись до Канева Олекса Петрович працює у повітовій земській управі керуючим шкільним відділом. У 1913 році він заснував тижневик «Каневская неделя». У 1914 році виходить перша поетична збірка Варавви «Ряст», для якої він взяв літературний псевдоним – Олекса Кобець.

З початком першої світової війни Олекса Петрович стає співробітником Союзу Визволення України серед українців, полонених з російської армії в таборі у Фрайштадті під Віднем. З австрійського полону Кобець писав додому листи українською мовою, і це було причиною, що українці з відділу австрійської цензури передали його адресу до Союзу Визволення України і його було переведено до українського табору у Фрайштадті. Під час таборового життя Кобець друкувався у газеті «Вісник Союзу Визволення України», альманасі «Розвага», видав цикл віршів «З великих днів». Згодом таборовий період життя він описав у повісті «Записках полоненного», у збірнику «Під небом чужим»; «Драматичні картини визволення України», «В Тарасову ніч» були інсценовані Театром М. Садовського у Києві полоненими-фрайштадтцями в часи Директорії.

З поверненням у рідне місто Канівське земство направило Олексу Петровича на перші в Україні Вищі Кооперативні Курси, які відкрилися в Києві. Тоді ж він працював і в економічній установі «Дніпросоюз». У 1925 році переїхавши до Харкова, працює редактором «Сільського господаря», а через два роки редагує двотижневик «Кооперована громада».

У 1928-1930 роках Олекса Кобець стає головним літературним редактором Всеукраїнського фотокіноуправління в Одесі. В цей час перекладає на українську мову твори Ж. Верна, Л. Толстого, М. Горького, М. Островського. З під його пера вийшли кіносценарії «Люлі, люлі, дитино!» та «Червона хустина».

В роки Другої світової війни у Харкові О.Кобець був співробітникомв газети «Нова Україна», де друкував  поезії та публіцистику на релігійну і шевченківську тематику. У 1944 році разом із родиною емігрував до Німеччини, перебував у німецьких таборах переміщених осіб. У 1950 році з родиною переїхав до США і проживав у місті Буффало, де й помер 5 вересня 1967 року.

В роки незалежної України творча спадщина Олекси Кобця, завдяки його синам, частково повернулася до рідного міста письменника – Канева. У канівській школі-гімназії імені І.Франка сьогодні діє музей «Братів Вараввів».

Твори Олекси Кобця:

«З великих днів». Відень, 1917.

«Драматичні картини визволення України». Київ, 1918.

«В Тарасову ніч». Київ, 1918.

«Під небом чужим». Львів-Київ, 1919.

Снігурі. Харків, 1927;

Борис Малярчук. Харків, 1928;

«Записки полоненного». [Мюнхен, 1959; Київ, 1993].

Сходить сонце: Оповідання. [Буффало, 1960; Нью-Йорк, 1961];

Ряст: Вірші для дітей. Чікаго, 1993;

Коли задзвонить великий дзвін. Чікаго, 1993;

В приволлі. Канів, 1994.

Література:

Шевчук В. Про Олексу Варавву та його літературну містифікацію // УМЛШ, № 12, 1991.

Іщенко М. «Нас чекає волі рай» // Вісті з України. 11 листопада 1993.

Чередниченко Д. Що записано в душі // Неопалима купина, № 3-4, 1995.

Максимов І. Сходинки Олекси Варавви-Кобця // Дзвін, № 9, 1996.

Сорокопуд І. «Зрілість таланту», у збірці «Струмки могутньої ріки». Канів, 1998.

Погребенник Я. В. Буряне поліття 1914–1920 років: Ліро-трагедійне двоголосся (на матеріалі творчості О. Кобця і Б. Лепкого). К., 2000.