Цікаве на цю тему:
- Громадське обговорення творів, поданих на літературний конкурс імені Олекси Кобця
- Громадське обговорення творів літературного конкурсу імені Олекси Кобця
- Заходи з нагоди народно-обрядового свята Івана Купала
- Оголошується конкурс на зайняття посад керівників комунальних закладів культури
- Персональна виставка живопису Марії Лісовенко
- Музей Т.Г.Шевченка презентував виставку «Нев’януча слава. Шана Тарасу Шевченку»
- Персональна виставка Катерини Ципенюк
- Канів відзначив День Державного Прапора
- В День незалежності в Каневі пройшов конкурс вишиванок
На 82-у році життя пішов у Вічність видатний український поет, перекладач, академік НАН України, Герой України, лауреат Шевченківської премії, голова Українського фонду культури та почесний громадянин Канева Борис Ілліч Олійник.
Історія життя Бориса Олійника — це історія України останніх 80 років. Друга світова війна, формування радянського режиму, репресії проти культурної еліти, Чорнобиль, розвал СРСР, нестабільність та конфлікти між його колишніми союзниками, і зрештою сповнені випробувань 24 роки незалежної України. Все це Борис Ілліч пропускає крізь себе й реагує — віршами, справами, громадянською позицією. «Спочатку я — українець, а потім уже — член фракції, народний депутат і таке інше», — говорив поет.
Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках колишнього СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо». Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опубліковано в 1948 році. Перша збірка його лірики — «Б'ють у крицю ковалі» (1962) — книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Творчий доробок поета нині — понад сорок книг. Найвідомішими вважаються «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), «Поворотний круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), поема «Сім» (1988).
Канівці шанують поета не лише за його вагоме, як добірне зерно, слово, а й за непохитну громадянську позицію. Не всі знають, що Борис Олійник, по суті, зупинив будівництво промвузла у Каневі, що загрожувало усипальниці Тараса Шевченка. Упродовж багатьох років він з усіх трибун виступав за збереження так званих Тарасових обріїв, лівого берега Дніпра, на який споглядає з Чернечої гори бронзовий Кобзар, і наприкінці 80-х минулого століття врятував схили від промислової забудови. За це у 1995-му році Борису Олійнику було присвоєне звання «Почесний громадянин м.Канів». А з нагоди 80-річчя поета делегація з міста особисто привітала Бориса Ілліча, вручивши йому почесну відзнаку «За заслуги перед містом Канів».
Пам’ять про Бориса Олійника назавжди лишиться в серцях канівців.
