Цікаве на цю тему:
- Коло друзів Канева розширюється
- Заступник міського голови Наталія Матінова взяла участь у Першому круглому столі «Партнерство з містами Німеччини»
- Ігор Ренькас зустрівся з головами сільських рад
- Кому і що потрібно знати для проведення електронного декларування доходів
- 03.08.2016 відбудеться чергове засідання виконавчого комітету Канівської міської ради
- Виконавчий комітет Канівської міської ради оголошує конкурс на заміщення вакантної посади Головного спеціаліста секретаріату міської ради
- Чергове пленарне засідання ІV сесії Канівської міської ради VІІ скликання відбудеться 18.08.2016
- 14 серпня - День будівельника!
- 23-24 серпня День державного прапора та День Незалежності України!
Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам'ять жертв Голодоморів. Цьогоріч ця дата припадає на 27 листопада.
Багато трагедій пережив український народ, але жахливішого лиха, як Голодомор 1932˗1933 років, історія не знає. Нагадаємо, у XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921˗1923 рр., 1932˗1933 рр., 1946˗1947 рр., втім саме Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим.
Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, «розкуркулення» селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Тож, українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва.
В 1932–1933 роках керівництво Радянського Союзу, маючи намір знищити частину українців, офіційно заперечувало факт масової смертності в Україні від голоду та відмовилося від благодійної допомоги, що її пропонували країни світу, часто – за сприяння українців-емігрантів. В самому СРСР десятиліттями тривала заборона на пам’ять про жертв Голодомору – жодних публічних розмов, жодного вшанування пам’яті невинно вбитих.
Тільки із відновленням державної незалежності український народ зміг зірвати табу з теми Голодомору і пам’яті про своїх рідних, близьких, земляків, яких радянська влада жорстоко вбила в 1932–1933 роках. За різними даними, у ті роки від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей. Половина загиблих внаслідок Голодомору – діти та підлітки. Геноцид 1932–1933 років забрав життя орієнтовно 1,5 мільйона дітей віком до 10 років. Ті ж з дітей, хто вижили, стали носіями шокуючого досвіду та правди, яку десятиліттями намагалася приховати радянська пропаганда. Їхні історії, свідчення, життєвий досвід – це неоціненний внесок в збереження національної пам’яті українського народу, невід’ємна складова пізнання Голодомору як одного з найжахливіших злочинів проти людства у XX столітті.
Останньої суботи листопада, у День пам’яті жертв голодоморів, українська та світова спільнота згадує всіх, хто став жертвою тодішнього режиму і прийняв мученицьку смерть, хвилиною мовчання або молитвою, та відвідуючи поминальні богослужіння.
Цього дня проходитиме і традиційна акція «Запали свічку пам'яті», яка покликана нагадати громадськості, як важко було пережити жертвам Голодоморів голодні і холодні зимові ночі під час тих трагічних років. На згадку про мільйони українців, убитих радянською владою під час геноциду, свічки зазвичай запалюють на центральних площах міст, біля пам’ятників жертвам Голодомору, у храмах та в залі пам’яті Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» в Києві. Долучитися до акції доволі просто – після загальнонаціональної хвилини мовчання достатньо запалити свічку на своєму вікні.
Довідково: Голодомор – це геноцид Українського народу, вчинений комуністичним тоталітарним режимом з наміром знищити, цілком чи частково, українську національну групу. Ця кваліфікація випливає із Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року «Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього» та Закону України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» від 2006 року. Способом реалізації геноциду став штучний масовий голод, організований керівництвом комуністичної партії Радянського Союзу та Радянської України, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР і Кубані.
