Цікаве на цю тему:

• Громадське обговорення творів, поданих на літературний конкурс імені Олекси Кобця31 травня 2016
• Громадське обговорення творів літературного конкурсу імені Олекси Кобця17 червня 2016
• Заходи з нагоди народно-обрядового свята Івана Купала30 червня 2016
• Оголошується конкурс на зайняття посад керівників комунальних закладів культури1 серпня 2016
• Персональна виставка живопису Марії Лісовенко3 серпня 2016
• Музей Т.Г.Шевченка презентував виставку «Нев’януча слава. Шана Тарасу Шевченку»8 серпня 2016
• Персональна виставка Катерини Ципенюк23 серпня 2016
• Канів відзначив День Державного Прапора23 серпня 2016
• В День незалежності в Каневі пройшов конкурс вишиванок25 серпня 2016

Щороку, 28 жовтня, українці йдуть до Меморіалів Слави, несуть квіти та свічки до вічного вогню, братських могил та пам’ятників Невідомому солдатові - люди відзначають День вигнання нацистів з України. Ще один день в календарі, який необхідно знати і пам’ятати.

Цьогоріч Україна відзначає 75-у річницю з пам’ятної дати. Традиційно у цей день за ініціативи клубу-музею ветеранів війни і праці відбулась естафета пам’яті по місцях бойової слави «Пам'ять подвигу безсмертна». У переддень, 25 жовтня ц.р., біля Меморіалу Слави відбувся мітинг-реквієм. Вшанувати пам’ять полеглих воїнів, які обороняли і визволяли Україну, прийшли представники структурних підрозділів виконавчого комітету Канівської міської ради, учасники бойових дій, місцеві активісти та школярі навчальних закладів міста.

Звернулися до громади заступник міського голови Наталія Матінова, ієромонах Свято-Успенського собору Єпіфаній. Щирими оплесками канівці привітали Івана Петренка - єдиного учасника бойових дій Другої світової війни, якому здоров’я дозволило бути присутнім на заході.   

Присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих та помолилися за їх душі. З отчим словом до молоді звернувся отець Єпіфаній. 

- Щороку ми збираємося тут, щоб вшанувати хлопців, кістками яких всіяно нашу землю. Вони були юні, мали мрії і плани на завтра, але віддали це «завтра» заради вас. Вас, які зараз стоять тут і просто відбувають час. Вам нецікаво, - звернувся до школярів священик. - Також помолімося за тих, хто трудився заради перемоги. Це були діти 12-13 років, такі як ви зараз тут стоїте і дивитесь у смартфони. Вони працювали по 14 годин біля станків. Їх «намотувало» на ті станки, бо вони засинали від утоми. Ми повинні згадати їх усіх. Не так багато часу залишилось, коли всі очевидці тих подій перейдуть у світ інший, і тоді оті життя, переживання, спогади людей, які бачили, як друга розірвало гранатою, як любов, яка народилася, була зупинена кулею снайпера… Це все стане просто статистикою. Залишиться тільки узагальнена цифра про кількість загиблих, поранених, кількість інвалідів тощо. Окремі людські історії підуть у небуття.

Не змовчала і ведуча заходу Оксана Кириченко:

- Це незаплановано те, що я зараз говорю, але був дуже неприємний момент. Хтось із вас сміявся під час хвилини мовчання, - звернулася до школярів ведуча. - Вас сюди кличуть не тільки для того, щоб ви «прогуляли» якийсь урок. Подібні заходи несуть в собі виховний момент. Сьогодні на нашому мітингу присутній фронтовик, ветеран. По закінченню ви можете підійти до нього, потиснути йому руку і сказати величезне спасибі. Спасибі, що ви маєте можливість зараз тут стояти і… сміятися під час хвилини мовчання.