У Каневі відкрили меморіальну дошку Почесному громадянину міста Григорію Шкатюку


Повернутись

Цьогоріч виповнилось 100 років від дня народження Почесного громадянина Канева Григорія Титовича Шкатюка.  З цієї нагоди на фасаді Клубу-музею ветеранів війни і праці встановили меморіальну дошку Григорію Титовичу, урочисте відкриття якої відбулося у понеділок, 22 червня ц.р.

Г.Шкатюк прожив насичене життя, подій в якому вистачило б на кількох – учасник бойових дій у Другій світовій війні - брав участь в оборонних боях 1941-1942рр., звільняв Білорусь. Був нагороджений бойовими нагородами. Окрім цього, Григорій Титович – Заслужений працівник сільського господарства.

Для Канева – це людина-легенда. Його трудовий і життєвий шлях став прикладом самовіддачі, наполегливості і віри в те, що робиш. А зробив він для рідного міста чимало, за що й був нагороджений свого часу високим званням – Почесного громадянина міста та любов’ю і повагою від людей. Навіть вийшовши на пенсію, чоловік не заспокоївся, а став активним громадським діячем.

На відкритті меморіальної дошки зібралося чимало тих, хто особисто знав Григорія Титовича – це й Канівський міський голова Ігор Ренькас, і Микола Москалець, а ще Ніна Пилипенко, Віктор Дорошенко, Володимир Балан. Люди охоче згадували цю легендарну особистість та ділилися своїми історіями про Шкатюка.

- Григорій Титович дуже багато зробив для Канева, і, особливо, для мікрорайону Костянець – це й приміщення школи №3, і дорога, яку тепер так і називають «проспект Шкатюка», а також клуб-музей «Ветеран», - згадує Ігор Ренькас. - Я працював головним архітектором міста, коли він прийшов до мене з ідеєю врятувати цю будівлю. Зізнаюся, тоді не побачив в ній якоїсь архітектурної цінності. Але Шкатюк – був не просто мудрою людиною, а ще й хитрою. Він поїхав до мого батька, який на той час був головним архітектором Черкаської області і заручився його підтримкою. Так ми відновили цю будівлю, де й понині діє Клуб-музей ветеранів війни і праці, засновником і першим директором якого став Григорій Титович Шкатюк.    

Присутні ділилися спогадами, читали вірші, присвячені Григорію Шкатюку, просто мовчки дивилися на портрет чоловіка, вирізьблений на меморіальній дошці… Згадували, адже доки ми пам’ятаємо - ці люди завжди залишатимуться з нами.

  Друк статті