У Каневі вшанували героїв Небесної Сотні та учасників Революції Гідності


Повернутись

Знову у Каневі лунала роздираюча душу «Пливе кача по Тисині». Знову канівці клали квіти та запалювали свічки біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. Саме так з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні жителі міста вшановували подвиг учасників Революції Гідності.

З 2015 року цей пам'ятний день відзначається щорічно 20 лютого. В Каневі цього дня відбувся мітинг-реквієм та покладання квітів. Присутні пригадали розвиток подій революції Гідності -  як все починалося та як Небесна Сотня полетіла у вирій…

Небесна Сотня була першою, але, на жаль, не останньою. За нею пішли воїни, які загинули в зоні проведення АТО. Усіх, хто загинув за нашу Україну згадали і пом’янули хвилиною мовчання.

- Сьогодні ми зібралися на цьому місці – біля пам’ятного знака Героям Небесної Сотні, на вулиці Героїв Небесної Сотні для того, щоб вшанувати пам'ять Героїв Небесної Сотні, які 4 роки тому змінили хід української новітньої історії, - звернулася до присутніх заступник Канівського міського голови Наталія Матінова. - 20 лютого 2014 року став дійсно переломним днем серед подій Революції Гідності, і приніс найбільші людські жертви. Ми зараз тут не тільки для того, щоб згадати поіменно тих, хто загинув на Майдані в Києві, а для того, щоб звірити своє життя – свої вчинки й дії – з тими ідеалами, за які боролася Небесна Сотня.

Учасниця Майдану, громадський діяч Віра Носенко зауважила, що чимало канівців з перших днів брали участь у Революції Гідності. Також, користуючись нагодою, вона прочитала власні вірші, присвячені Героям Небесної Сотні.

Натомість священнослужителі отець Сергій і отець Володимир провели панахиду за загиблими.

- Ми зібралися згадати тих, хто прийшов в Київ, на Майдан, відстоювати свої права і свою гідність, - звернувся з отчим словом до присутніх військовий капелан Володимир Червонніков. - Чи готові ми сьогодні вийти з рабства, в якому живемо? Чи можемо ми уявити ту країну, в якій хочемо жити? Хочу, щоб ми всі уявили себе в тій країні – яка вона квітуча й гарна, як там поважають один одного, які там гарні зарплати, де не треба брати хабарів, не треба «хімічити» щоби прогодувати свою родину, де люди не кидають сміття на вулицях, де поважають літніх людей… Уявімо таку країну і себе в ній. І які ми там? А тепер подивіться знову на себе сьогодні і подумайте: «Якщо я такий як сьогодні, чи зможу я жити в тій країні чи не буду я вигнанцем? Що мені треба зробити, щоб опинитися там, щоб стати іншим?». Це і є той шлях, який ми нині проходимо. Сьогодні ми згадуємо тих людей, які вийшли на Майдан якраз тому, що хотіли жити в іншій країні. Тому давайте спробуємо виправити те, що заважає нам бути гарними, сильними, бути Людиною.

Насамкінець учасники заходу дійшли висновку, що Революція Гідності не закінчилася. Вона продовжується сьогодні під Пісками і на Світлодарській дузі, вона продовжується в кожному місті, кожному селі, у кожній родині, у кожного в серці…

  Друк статті