Цікаве на цю тему:

• Громадське обговорення творів, поданих на літературний конкурс імені Олекси Кобця31 травня 2016
• Громадське обговорення творів літературного конкурсу імені Олекси Кобця17 червня 2016
• Заходи з нагоди народно-обрядового свята Івана Купала30 червня 2016
• Оголошується конкурс на зайняття посад керівників комунальних закладів культури1 серпня 2016
• Персональна виставка живопису Марії Лісовенко3 серпня 2016
• Музей Т.Г.Шевченка презентував виставку «Нев’януча слава. Шана Тарасу Шевченку»8 серпня 2016
• Персональна виставка Катерини Ципенюк23 серпня 2016
• Канів відзначив День Державного Прапора23 серпня 2016
• В День незалежності в Каневі пройшов конкурс вишиванок25 серпня 2016

У читальному залі міської бібліотеки імені Т. Г. Шевченка 4 січня 2019 року о 14.00 відбудеться круглий стіл на тему: «Степан Бандера в історії національно-визвольного руху України у ХХ столітті» та  книжкова виставка з нагоди 110-ї річниці з дня народження Степана Бандери та історії Організації Українських Націоналістів. Запрошуємо громаду Канева взяти участь у даному заході. Організатор: міська бібліотека ім. Т. Г. Шевченка (вул. Шевченка, 47).

1 cічня – 110 років з дня народження Степана Бандери

Степан Андрійович Бандера народився1 січня 1909 року в Старому Угрині, Івано-Франківської області  в родині греко-католицького священика. З 1919 по 1927 рік Степан навчався в Стрийській гімназії. У 1928 році він поступає на агрономічне відділення Високої політехнічної школи у Львові, де  провчився вісім семестрів, але так і не здав дипломного екзамену через свою політичну діяльність.

У 1930 році Бандера вступає до лав ОУН і вже через два роки стає комендантом Української Військової Організації (УВО). У червні 1934 року польська поліція разом з іншими членами ОУН заарештовує і Степана Бандеру. Під час Варшавського процесу  їх судили за приналежність до ОУН та за організацію політичних акцій. Бандера відбував термін покарання у в’язницях в містах Кельц, Вронках та Берестю до 1939 року. Навіть у кацетах він залишався провідником ОУН та підтримував зв’язок із підпіллям. Після нападу Німеччини на Польщу, ситуація на дільницях, де перебували в’язні стала настільки критичною, що в’язнична адміністрація поспіхом евакуювалась і тим самим всі ув’язнені вийшли на свободу. В цей час більшовицькою агентурою вбито провідника ОУН Євгена Коновалця, після чого Провід ОУН очолив полковник Андрій Мельник. Повернувшись в лави ОУН, Степан Бандера за проннімецьку орієнтацію Мельника почав вимагати його звільнення та змінення тактики організації. Наслідком такого рішення стало відокремлення від ОУН групи людей, що підтримували Бандеру та утворення  у квітні 1941 року організації ОУН-Бандери. Новий лідер проводив активну боротьбу як проти гітлерівської політики  так і радянської влади, за що Берлін і Москва вбачали у ньому небезпечного ворога. Внаслідок цього Бандера був ув’язнений у німецькому концтаборі до 1944 року. Періодично змінюючи місця свого проживання родина Бандер осіла у Мюнхені. В Німеччині Степан Бандера, як теоретик українського націоналістичного руху проводить активну боротьбу на ідеологічному фронті за визволення України від нової більшовицької окупації. 15 жовтня 1959 року агентура КДБ вчинила смертельний замах на провідника ОУН Степана Бандеру. «За незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу» 20 січня 2010 року Президент України Віктор Ющенко присвоїв Степану Андрійовичу Бандері звання Героя України з врученням ордена Держави (посмертно).  

Степан Бандера про Україну і російський імперіалізм

 “Росія, із своїм глибоко вкоріненим, а в сучасну добу найбільш розпаленим загарбницьким імперіалізмом у кожній ситуації, у кожному стані, всіми силами, з усією запеклістю буде кидатися на Україну, щоб утримати її в складі своєї імперії чи наново поневолити Як визволення, так і оборона самостійності України може в основі спиратися тільки на власні українські сили, на власну боротьбу і постійну готовість до самооборони”.

«Слово до українських націоналістів-революціонерів за кордоном липень», 1948 р.

*   *   *

“Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні”.

«Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанc», 1950 р.

*   *   *

“Наново підійме голову московський імперіялізм, може, в кількох різних формах, напевно і в протибольшевицькій революції, та цілою силою звернеться проти визвольних революцій інших народів, насамперед проти України”.

«Третя світова війна і визвольна боротьба», 1950 р.