Цікаве на цю тему:

• Зустрічі з учасниками АТО стали традиційними26 липня 2016
• Сучасні тенденції та процеси на ринку праці міста Канева та Канівського району2 серпня 2016
• Уроки реального трудового життя6 вересня 2016
• Екскурсія на підприємство9 вересня 2016
• У Канівському центрі зайнятості відбулася робоча нарада 19 січня 2017
• Відбулось засідання міської робочої групи з питань легалізації та зайнятості населення6 лютого 2017
• Затверджено зміни до форми звітності №3 – ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)9 лютого 2017
• Трудовий договір чи трудова угода?24 лютого 2017
• Профорієнтаційний КВЕСТ «Моя майбутня професія»27 лютого 2017

Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що в разі взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації такою людиною своїх прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Однак, перш ніж оформлювати трудові відносини з такими особами, роботодавець має враховувати, що згідно із ч. 6 ст. 24 КЗпП забороняється укладати трудовий договір із громадянином, якому згідно з медичним висновком запропонована робота є протипоказаною за станом здоров’я.

Відповідно до ст. 7 Закону від 06.10.05 р. № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 2961) інвалідність і ступінь втрати здоров’я повнолітніх хворих установлюється медико-соціальними експертними комісіями (далі – МСЕК) за результатами відповідної експертизи. Документом, що підтверджує інвалідність та містить висновок щодо умов і характеру роботи, є довідка МСЕК, яка видається за формою, затвердженою наказом МОЗ від 30.07.12 р. № 577.

Чинне законодавство встановлює гарантії та пільги для працюючих осіб з інвалідністю, зокрема:

можливість працювати на умовах як повного, так і неповного робочого часу. На прохання такої особи роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час і створити інші пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП);

особі з інвалідністю, направленій на роботу відповідно до рекомендацій МСЕК, не може бути встановлено випробування для прийняття на роботу (ч. 3 ст. 26 КЗпП);

понаднормова робота та робота в нічний час допускається лише за згодою особи з інвалідністю за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям, викладеним у довідці МСЕК (ст. 55, 63 КЗпП);

працівникам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів (далі – к. д.), а III групи – 26 к. д. відповідно до ст. 6 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки»;

працівники з інвалідністю I і II груп мають право на відпустку без збереження зарплати тривалістю до 60 к. д. щорічно; з інвалідністю III групи – до 30 к. д. щорічно;

строковий трудовий договір підлягає достроковому розірванню на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (ст. 39 КЗпП). Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону № 875 не допускається відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення з ініціативи адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком МСЕК стан здоров’я такого працівника перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я особи з інвалідністю.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій (далі – установа) установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо в установі працює від 8 до 25 осіб – у кількості 1 робоче місце.

Оформлення на роботу особи з інвалідністю починається з подання відповідної заяви, до якої кандидат на посаду додає такі документи: паспорт (інший документ, що посвідчує особу); трудову книжку (якщо це не перше місце роботи); документ про освіту (за потреби); довідку органу ДФС про присвоєння ідентифікаційного номера; довідку МСЕК про присвоєння відповідної групи інвалідності; індивідуальну програму реабілітації, видану МСЕК (роботодавець визначає можливість та умови виконання конкретної роботи особою з інвалідністю).

Далі видається наказ про прийняття на роботу, ознайомлюється з ним працівник та подається повідомлення до органу ДФС. Відповідно до ст. 29 КЗпП працівника з інвалідністю слід ознайомити із внутрішніми документами установи та провести з ним відповідні інструктажі. На підставі наказу про прийняття на роботу: вноситься запис до трудової книжки працівника; заповнюється особова картка працівника за типовою формою № П-2.

Інспектор праці виконавчого комітету Канівської міської ради Тетяна Зоць

Інспектор праці Управління Держпраці у Черкаській області  Любов Корякіна