Цікаве на цю тему:

• В День Державного Прапора Канів відвідала делегація з представників первинної громадської організації «Союз Чорнобиль України»25 серпня 2016
• Учасники АТО мають право на безоплатну правову допомогу20 жовтня 2016
• Заходи з нагоди 72-ї річниці визволення України від фашистських загарбників 21 жовтня 2016
• Зустрічі з учасниками АТО стали традиційними25 жовтня 2016
• Тренінгове заняття для дружин та членів сімей учасників АТО із циклу "Ти повернувся - я поруч»28 жовтня 2016
• Про перерахунок пенсії в разі підвищення заробітної плати державним службовцям1 листопада 2016
• "Ти повернувся - я поруч»22 листопада 2016
• ПЕРЕРАХУНОК ПЕНСІЙ З 1 ГРУДНЯ 2016 РОКУ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ НА 2016 РІК»9 грудня 2016
• 14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС14 грудня 2016

З невимовним сумом та скорботою Канівська міська рада та її виконавчий комітет повідомляють, що у четвер, 10 січня ц.р., на 94-у році пішов з життя канівський фронтовик, ветеран Другої Світової війни, полковий розвідник, який за бойові заслуги одержав ордени Слави і Червоної Зірки та чотири медалі «За відвагу», відомий вчений, доктор наук Іван Галушка.

Для Канева це невимовна втрата. У ці скорботні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про цю людину назавжди збережеться в наших серцях.

Нагадаємо, Іван Пилипович Галушка народився 5 березня 1925 року в селі Студенець Канівського району Черкаської області. Під час голодомору в 1932-1933 роках осиротів, залишившись із братом без батьківської опіки. Про хлопчиків турбувалося подружжя, яке перейшло жити в їхню хату після смерті рідних батьків. У Студенці Іван Галушка закінчив сім класів і пішов навчатися до технікуму в сусідню Бобрицю. Коли почалася війна, Іванові було 16 років.

Його мобілізували на збирання врожаю в Донбасі, а коли хлопець повернувся в рідне село, на Канівщині вже господарювали німці. Через деякий час Іван Галушка подався до партизанського загону, яким командував Володимир Кухарюк. Потім попросився в регулярну армію, де служив полковим розвідником, був снайпером, навідником 120-міліметрових мінометів. За бойові заслуги одержав ордени Слави і Червоної Зірки, чотири медалі «За відвагу».

Напередодні Дня Перемоги Іван Галушка отримав поранення. Один із осколків влучив солдатові в серце. Із осколком у серці Іван Пилипович Галушка жив до останніх днів.

Повернувшись із фронту, він продовжив навчання у Бобрицькому сільськогосподарському технікумі. Згодом одружився, закінчив факультет садівництва Уманського сільськогосподарського інституту й залишився працювати агрономом у навчальному закладі, де захистив кандидатську дисертацію.

Але подружжя знову чекав переїзд - на Донбас, де Іван Пилипович заснував опорний пункт розвитку садівництва, що було на той час великою дивиною в донецьких степах. У 1965 році Іван Пилипович захистив докторську дисертацію. За досягнення в розвитку садівництва його було нагороджено орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1982 році Іван повернувся до рідного Студенця. Діти Івана Пилиповича подарували йому онуків, а ті, в свою чергу, - правнуків.

За матеріалами газети «Дніпрова Зірка»